Лицар сімох королівств

Чудовий "свіжий" серіал у вже душному і трохи поношеному всесвіті Вестероссу: ковток повітря після "дому дракона"

Симпатичні персонажі, добра історія лицарства. Хороше повчання про добро і принципи, шляхетність та благородність. Тішусь, що продукт без "високородного пафосу": в чомусь грубий, в чомусь несправедливий, в чомусь невиправдано чорний.

Дунку легко співчувати. ВІн простий і добрячий, багато в чому наївний, незіпсований суспільством і статусами. Егга легко любити. ВІн розумний, дотепний, шустрий, обдарований чарівливістю, яка притаманна лише дітям.
Фонові персонажі глибокі хоч і побіжні: очевидна знудженість Лайонеля Баратеона (я тебе кохаю, лорд-олень!!!!!!!), розбита доля Дейрона Таргарієна, родинна драма Фосовеїв, мій улюблений сер Робін!!!!

Шкода, що короткий формат. Під час перегляду приходить голод)) Але відчуття лише позитивні. До серіалу точно повертатимусь з ніжністю та світлою журбою

М'яко кажучи, не розумію такого високого рейтингу. Серіал не просто посередній, а скоріше ніякий. 5/10 і це буде ще дуже щедро. Тут немає епічного екшену, дотепного гумору, ані цікавих діалогів. Сюжет... Всі події серіалу можна було вмістити в одну серію.